Моє знайомство з творчістю Лейли Каламуїч відбулося випадково. Одного разу моя давня знайома з Сербії запропонувала взятися за переклад книги невідомої мені авторки, як виявилося згодом – боснійки. Невдовзі я отримала текст і, кинувши на нього оком та прочитавши в інтернеті коротку інформацію про письменницю, погодилася. Друге, вже неквапне читання збірки засвідчило, що переді мною – непересічна книга. З кожним новим її перечитуванням інтенсивність співпереживання з героями не слабшала, а лише посилювалася, а сам текст Л.Каламуїч, перефразовуючи слова героїні короткого повідання «Малі смерті», пронизував тіло, залізав під шкіру і вгризався у плоть. І раз у раз зринали в пам’яті слова, сказані про творчість видатного українського письменника Василя Стефаника – пише «коротко, сильно і страшно». Саме це визначення якнайкраще передає сутність письма Лейли Каламуїч.

Олена Дзюба-Погребняк